«Вісник ЖДТУ»: Економіка, управління та адміністрування

Принцип раціональності в економіко-математичному моделюванні попиту

чт, 08 сер 2019 00:00:00 +0300

Вирішення проблеми. та його зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. У економіці існує ефективний інструмент для пояснення змін в економічному середовищі – це моделювання економічних процесів. Моделювання економічних процесів залежить від побудови економічної моделі, на основі якої відбувається формалізація економічного процесу, тобто побудова математичної моделі. Ефективним способом формалізації економічного процесу є створення гіпотетичної моделі. На ринку товарів і послуг необхідно побудувати модель попиту. Проблема враховує отримання, як результат моделювання, певних функціональних характеристик кривих попиту, на яких визначається їх математична модель. Умов, за яких формується економічна модель попиту, недостатньо. У економічну модель попиту включена умова - принцип раціональної поведінки споживачів на ринку товарів і послуг. За цих умов побудована економіко-математична модель попиту дозволила отримати необхідні функціональні характеристики кривих попиту - опуклості, диференціації, плавності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження і побудова моделей кривих попиту присвячено роботі багатьох вчених, як іноземних, так і вітчизняних. Незважаючи на значні досягнення вчених, виникають такі проблеми, як функціональні характеристики таких кривих, їх практичне використання в модельному процесі.
Метою статті є опис функціональних властивостей кривих попиту на ринку товарів і послуг на основі моделювання їх попиту;
Наукова новизна і практична цінність. Теоретичні положення (для функціональних властивостей кривих попиту), отримані в результаті проведених досліджень, тобто опуклість, диференціація, гладкість, дають додаткові практичні можливості в мікроекономічному аналізі і в конструкціях моделей кривих за статистичними даними. Дослідження також можуть бути застосовані для визначення функціональних властивостей кривих попиту.

Теоретико-методологічні засади управління енергозбереженням на будівельних підприємствах: концепти, тренди, перспективи

Наталія Василівна Валінкевич, Андрій Євгенович Данкевич — чт, 08 сер 2019 00:00:00 +0300

Проведено дослідження теоретико-методологічних засад управління енергозбереженням, виявлено фрагментарність та розрізненість думок вчених до понять «енергозбереження» та «енергоефективність». З урахуванням сучасних концептів цифрової трансформації та енергоефективного контролінгу нами уточнено дефініцію енергозбереження. Представлено базис системи енергоефективної інфраструктури в будівництві, де виокремлено три основні елементи: орган управління і контролю (Мінрегіонбуд, Держенергоефективності), фінансовий орган (Фонд енергоефективності), громадські організації (Всеукраїнська спілка виробників будівельних матеріалів, Академія будівництва України, Конфедерація будівельників), які сприяють забезпеченню дієвої державної підтримки цього сектору національної економіки. З’ясовано, що енергозбереження в будівельному комплексі як інноваційний процес пов’язане з тривалим життєвим циклом кінцевої будівельної продукції підприємства, специфікою накопичення енергозберігаючого ефекту на стадії експлуатації, а також великою кількістю учасників інвестиційного ланцюжка. Водночас дослідження управління енергозбереженням як нового специфічного явища суспільного життя дозволило виявити і сформулювати ряд закономірностей і протиріч цього явища: енергозбереження є побічним продуктом науково-технічного прогресу; енерговиробники не зацікавлені в зниженні енергетичних витрат; споживання енергії незмінно зростає, активне енергозбереження лише стримує темпи зростання; державна енергетична політика непослідовна і суперечлива; економічні критерії ставлять перед енергоефективним проектом підприємств більш високі бар’єри, ніж перед проектами розширення використання енергії.

Оцінка латентних показників у фінансовому аналізі при реалізації концепції сталого розвитку

чт, 08 сер 2019 00:00:00 +0300

Незадовільна економічна й екологічна ситуація в країні разом з іншими зовнішніми та внутрішніми факторами, що значно впливають на діяльність підприємства, але які не можна оцінити параметрично, вимагають від аналітика врахування максимальної кількості факторів, які впливають на фінансовий стан підприємства, зокрема латентних ознак, попри складність їх виявлення та оцінки. Виходячи з цього, метою статті є дослідження проблематики застосування латентних ознак при здійсненні фінансового аналізу в умовах реалізації концепцій сталого розвитку. Застосування латентних ознак при здійсненні фінансового аналізу є можливим, бажаним та навіть необхідним елементом для підприємств, які бажають якісно, точно та повно проводити аналіз, який дасть можливість повною мірою контролювати діяльність у сфері сталого розвитку та вчасно вживати заходів щодо запобігання проблемних ситуацій. Для забезпечення максимальної точності отриманих результатів необхідно обирати такі методи оцінки латентних ознак, які для недопущення суб’єктивізму думки експерта, використовують при здійсненні оцінки вибраним методом найбільше показників та які є найбільш впливовими в оцінці обраної латентної ознаки. В цілому з проаналізованих методів оцінки найбільш придатним для застосування на практиці є таксономічний аналіз. За результатами аналізу методик оцінки латентних ознак виявлено їх недоліки, а саме: складність, трудомісткість, суб’єктивізм при формуванні результатів; висока вартість програмних продуктів, які дають можливість полегшити розрахунки. Тому перспективами подальших досліджень є створення методики розрахунку латентних показників у сфері реалізації концепції сталого розвитку, які будуть загальнодоступними через легкість розрахунку.

Система нормативно-правових заходів вдосконалення інвестування підприємств в Україні

Наталія Петрівна Карачина, Анна Валеріївна Вітюк — чт, 08 сер 2019 00:00:00 +0300

Розглянуто проблеми нормативно-правового забезпечення інвестування в Україні. Визначено основні закони України та підзаконні акти, що потребують удосконалення у сфері інвестиційної діяльності. Проаналізовано недосконалість існуючого інституційного середовища регулювання інвестиційної діяльності в Україні та обгрунтовано необхідність його вдосконалення. Встановлено, що заходи щодо поліпшення регулювання інвестиційної діяльності мають володіти несуперечливим, узгодженим характером та здійснювати системне регулювання відносин, які виникають під час нормативно-правового регулювання інвестиційної діяльності. Досліджено особливості сучасних інституційних заходів у розрізі умов здійснення інвестування в Україні. Доведено неможливість надання місцевих гарантій для реалізації інвестиційних проектів за сучасних умов. Запропоновано умови державної підтримки інвестиційної діяльності за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Встановлено недієвість використання принципу «єдиного вікна». Висвітлено реальну практику здійснення інвестування підприємств через такі критерії міжнародного рейтингу «Ведення бізнесу», як легкість започаткування бізнесу, дозвільна система у будівництві, підключення до мережі електропостачання, реєстрація власності, отримання кредитів, захист прав інвесторів, сплата податків, зовнішня торгівля, виконання зобов’язань за контрактом та банкрутство. Сукупність зазначених критеріїв розкрито через їх законодавче забезпечення та запропоновано шляхи можливого вдосконалення. Критерії ефективності ведення бізнесу доповнено фактором специфіки галузі, в якій здійснюється інвестування.

Підприємництво та підприємницька діяльність: зміст категорій

Ганна Володимирівна Козаченко, Анжеліка Сергіївна Арзуманян — чт, 08 сер 2019 00:00:00 +0300

Для подальшого розвитку теорії підприємництва та операціоналізації її концептів важливим є уточнення змісту її фундаментальних категорій - «підприємництво» та «підприємницька діяльність». Показано, що в Украхні підприємництво розглядається в двох аспектах: як економічна категорія та як підприємницька діяльність, у визначенні змісту якої використовуються різноманітні імперативи. Підприємництво як економічну категорію пропонується розглядати як економічні відносини суспільства та економічних агентів, пов’язані з пошуком, створенням та комерціалізацією інновацій, які з потужною рушійною силою розвитку економічної системи країни. Поняття «підприємницька діяльність» має об’єктивізувати категорію «підприємництво», що забезпечує її використання у прикладних дослідженнях та практичній діяльності. Підприємницька діяльність і у законодавстві, і в науковій літературі розглядається як комерційний вид господарської діяльності, тобто господарська та підприємницька діяльність співвідносяться між собою як загальне та часткове. Для відокремлення із загального поняття «господарська діяльність» поняття «підприємницька діяльність» використовують низку ознак. Тому є підстави стверджувати про певне порушення взаємозв’язку категорії «підприємництво» та поняття «підприємницька діяльність», оскільки інноваційнійсть як фундаментальна ознака підприємництва у тлумаченні змісту підприємницької діяльності втратила вирішальне значення.
Показано наявне ототожнення понять «підприємницька діяльність» та «бізнес», що не можна визнати коректним. Запропоновано виділити з підприємницької діяльності ту її частину, якій, дійсно, притаманна інноваційність (пошук та комерціалізація інновацій) і позначити таку діяльність як венчурну.

Методологічні засади оцінки багаторівневих показників (на прикладі економічної безпеки підприємства)

Володимир Якович Нусінов, Євгенія Володимирівна Міщук — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

У статті показано, що існуючі підходи до оцінки складників, розташованих на різних рівнях ієрархії багаторівневого показника та безпосередньо його самого мають суттєві недоліки, що, своєю чергою, актуалізує подальші дослідження у цьому напрямку. Виявлено, що серед науковців не сформовано єдине визначення поняття «багаторівневий показник». Запропоновано його авторську дефініцію. Встановлено, що час є єдиним універсальним показником оцінювання, який є однорідним по відношенню до різнорідної сукупності складників багаторівневого показника. Представлено методологічні засади кількісної оцінки багаторівневого показника та його складників на основі показників часу. Указано на дуалізм оцінки складників багаторівневого показника, розташованих на першому рівні ієрархії. Визначено, що на вищих рівнях ієрархії розташовані там показники можуть визначатися за трьома напрямками, розкритими у статті. Уточнено, що вибір напрямку: «сума та/або максимум часу» залежатиме від специфіки умов досягнення заданого (бажаного тощо) значення окремого монопоказника. Крім того, додатково запропоновано матричний метод і наведено приклад його застосування при оцінюванні складників економічної безпеки підприємства. Визначено, що для остаточної оцінки, необхідно враховувати швидкість і, за наявності, прискорення зміни як монопоказників, так і інших складників. На основі показників швидкості запропоновано оцінювати значення показників-складників багаторівневого показника, розташованих на вищих рівнях ієрархії. Ураховано можливість випереджаючих темпів зміни одних показників над іншими. На цій основі запропоновано оцінювати ефект від економічного прискорення зміни значень показників, які характеризують відповідні складники багаторівневого показника та, відповідно, втрати від економічного уповільнення. Запропоновано показник оцінки рівня багаторівневого показника та кожного його складника. Визначено два підходи до його оцінювання, що враховують фази економічних циклів, а також цикли всередині підприємства. Розроблено шкалу відповідності значень числових рівнів показників їх рівням у лінгвістичних термах. Запропоновано методику визначення якості багаторівневого показника та наведено приклад по економічній безпеці підприємства.

Важливість глобальної продовольчої проблеми для України

Олена Володимирівна Попко — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Продовольча безпека входить до переліку глобальних цілей сталого розвитку ООН та потребує детального вивчення. У статті наведено тлумачення термінів «глобальна продовольча проблема» та «продовольча безпека». Досліджено глобалізаційну взаємодію в умовах посилення глобальної продовольчої проблеми. Окреслено нові реалії вирішення продовольчої проблеми на глобальному рівні. Надано детальну характеристику найбільш поширеного індексу продовольчої безпеки GFSI. Наведено рейтинг України за індексом продовольчої безпеки в 2012-2018 роках в цілому та в розрізі субіндексів, зокрема: ціновою доступністю, фізичною доступністю, якістю та безпечністю, природними ресурсами і сталим розвитком. На основі проведеного порівняльного аналізу значень субіндексів продовольчої безпеки України з середніми світовими значеннями, визначено подальші шляхи адаптації до нових та постійно змінних умов глобального середовища задля забезпечення її провідних позицій на світовому ринку сільськогосподарської продукції та продовольства.

Реформування бюджетної системи України як напрям регулювання розвитку національної економіки

Ганна Вікторівна Разумова, Наталія Андріївна Протопопова — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Визначено, що ключовим завданням реформування бюджетної системи є стимулювання соціально-економічного розвитку територій, розширення їх ресурсної бази та підвищення економічного потенціалу. Необхідність трансформації бюджетної системи викликана високим рівнем соціальної напруженості в державі, що пов'язано, в першу чергу, з неефективним розмежуванням адміністративних, організаційних, фінансових та управлінських повноважень, непродуктивним наданням послуг і перерозподілом доходів між державою і населенням.
Доведено, що в контексті проведення реформи бюджетної системи в Україні механізм управління місцевими бюджетами стає важливим напрямом забезпечення стабільного розвитку національної економіки. В статті висвітлено соціально-економічні проблеми на національному та місцевому рівнях, а також запропоновано напрями їх вирішення.
Визначено, що характерною проблемою для України на сьогодні є нестача робочої сили, яка викликана демографічною кризою і міграцією населення.
Удосконалено механізм управління місцевими бюджетами в умовах децентралізації, що ґрунтується на виявлені внутрішніх та зовнішніх проблемних місць і сильних сторін та визначення на цій основі так званих «точок» регіонального зростання.

Чинники і передумови фінансового забезпечення житлового будівництва в Україні

Світлана Олегівна Ракицька, Оксана Миколаївна Жусь, Марія Олександрівна Кучер — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Розвиток будівельної галузі є досить важливою складовою економічного зростання країни. Будівництво сприяє розвитку підприємств суміжних галузей, і забезпечує реалізацію важливої соціально-економічної функції – забезпечення населення житлом. Тому динаміка показників будівельної активності є своєрідним індикатором стану економіки. У статті розглянуті специфічні риси будівельного виробництва у контексті їх впливу на формування структури капіталу будівельних підприємств. З’ясовано, що на структуру капіталу чинять вплив багато факторів, як внутрішніх так і зовнішніх відносно підприємства, що мають об’єктивний чи суб’єктивний характер. При цьому більшість з них сприяє мінімізації позикового капіталу в структурі джерел фінансування діяльності підприємств будівельного профілю. Проаналізовані державні програми фінансування будівництва та придбання житлової нерухомості, виявлено, що в останні роки фінансування за ними значно зменшено або повністю припинено. Зазначено, що поширенню і здешевленню довгострокових іпотечних програм перешкоджає відсутність макроекономічних і регуляторних передумов для довгострокового фінансового планування, збалансованості попиту і пропозиції на інвестиційному ринку, побудови системи чіткої регламентації взаємин між банками і позичальниками. Аргументовано, що перспективним інструментом, альтернативним кредитуванню, є надання житла в фінансовий лізинг. Визначена роль місцевих органів самоврядування та підприємств у використанні механізму фінансового лізингу при забезпеченні населення житлом.

Основні напрями вдосконалення інструментів політики у сфері освіти в контексті сталого економічного розвитку

M. V. Skyba — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Автор узагальнює аргументи та контраргументи в межах наукового обговорення освітньої політики. Метою статті є представлення тенденцій розвитку освітніх інституцій, аналіз основних аспектів ситуації в освіті та розробка рекомендацій щодо поліпшення управління освітою та її якості. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми управління освітою доводить, що освіта стає важливою з точки зору формування та розвитку творчого потенціалу, розвитку інноваційного людського потенціалу. Матеріал представлений у такій логічній послідовності: визначаються характерні особливості стану освіти, уточнюються тенденції, виявляються проблеми, пропонуються рекомендації. У статті використано загальнонаукові та спеціальні методи наукових досліджень. Об’єктом дослідження є процес політики у сфері освіти в Україні. Стан освіти в Україні характеризується недосконалістю інституційного середовища, стійкою тенденцією до зменшення кількості закладів освіти. В статті автор пропонує рекомендації, які можуть покращити політику у сфері освіти в контексті сталого економічного розвитку. Реалізація рекомендації надасть можливість поліпшити управління у сфері освіти, її якість, створити умови для підвищення рівня інноваційного потенціалу, рівня якості людського та інтелектуального капіталу. Результати дослідження можуть бути корисними для наукових та освітніх установ, експертів, що працюють у даній сфері.

Галузеві особливості в управлінні кадровим потенціалом транспортних підприємств

Валентина Володимирівна Смачило — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Сучасні трансформації соціально-економічних систем вимагають перегляду існуючих методів та способів управління ними. Особливої актуальності цей процес набуває відносно людського фактора, який, на даному етапі розвитку, набуває вирішального значення в діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. Адже саме людина є рушієм розвитку, генерує прибуток та забезпечує капіталізацію активів підприємств, створює конкурентні переваги. Варто зазначити, що для підприємств транспорту, які є стратегічно важливим сектором функціонування та розвитку держави, такі зміни є важливими, особливо в аспекті інтеграції транспортної системи України в європейську. В той самий час підприємства вітчизняної транспортної системи мають певні специфічні риси, які потребують вивчення, врахування під час управління їх кадровим потенціалом та, можливо, змін відповідно до оновлених умов господарювання.
Саме тому метою статті є визначення впливу галузевої специфіки українських транспортних підприємств під час управління їх кадровим потенціалом.
У результаті дослідження було встановлено, що транспортна галузь має різноманітний склад підприємств, що залежать від виду транспорту, і кожна складова відрізняється одна від одної. Звичайно, на управління кадровим потенціалом підприємств транспорту впливають: розмір підприємства, який передусім визначається чисельністю працюючих, його організаційно-правова форма, форма власності тощо. Другою особливістю підприємств транспорту є різний ступінь втручання держави в їх економічні процеси. Ще однією специфічною рисою є соціальна значущість підприємств транспорту, яка обумовлює особливі вимоги до їх кадрового складу як до фактора гарантування безпеки надання транспортних послуг. Крім того, транспорт надає послуги перевезення соціально вразливим верствам населення та у віддалені населені пункти, що не завжди є економічно доцільним.
Отже, можемо зробити висновок, що транспортні підприємства мають ряд особливостей – законодавчих, економічних, організаційно-правових, які будуть впливати на процес управління працівниками. Тому є потреба в їх врахуванні під час розроблення ефективної системи оцінювання та управління кадровим потенціалом транспортних підприємств.

Роль персоналу в реалізації інноваційних процесів транспортних підприємств

Оксана Вадимівна Шатіло — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Виявлено комплекс заходів, що впливають на інноваційні процеси, які включають: роботу з персоналом, пошуки нових ринків, вивчення попиту та потреб споживачів, використання новітніх технологій та оновлення матеріально-технічної бази підприємства. В статті досліджено роль інновацій в діяльності підприємств та основні етапи, які мають сприяти впровадженню інновацій. Виявлено суб'єктивні чинники персоналу, які впливають на розвиток транспортних підприємств. Визначено сутність поняття «інноваційна активність персоналу» та її вплив на діяльність підприємств. Виявлено чинники, які впливають на формування кадрової складової інноваційного розвитку економіки. Визначено, що процес кадрового забезпечення інноваційних процесів економіки пов'язаний з існуванням зокрема таких проблем: недостатнім рівнем формування у працівників якісних рис, необхідних для створення інновацій та запровадження їх на підприємстві; відсутністю сприятливих умов для ефективного використання наявного людського потенціалу в інноваційному процесі. Проаналізовано причини, чому працівники, зокрема, транспортних підприємств не зацікавлені у впровадженні інноваційних процесів: а саме, невідповідний рівень освіти, неформальна зайнятість, низька заробітна плата та заборгованість з виплати заробітної плати. Визначено класифікацію витрат на утримання робочої сили. Запропоновано модель розвитку персоналу на транспортних підприємствах.

Теоретично-методичне значення аналізу валютних ризиків у системі управління діяльністю підприємства

пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Проведено аналіз наукової літератури щодо валютних ризиків. Встановлено, що більшість науковців розглядають в розрізі здійснення фінансової діяльності банківськими установами. В процесі дослідження було розкрито характеристики особливостей функціонування підприємства, які пов’язані зі здійсненням операцій в іноземній валюті. Було проведено дослідження факторів, які визначають необхідність виокремлення валютної політики, створення системи управління валютними ризиками та застосування методів аналізу. Проілюстровано механізм формування валютної політики підприємства, яке здійснює зовнішньоекономічні операції. В дослідженні представлено модель вибору інструментів валютної політики під час прийняття рішення про застосування методів управління валютними ризиками. Визначено етапи процесу управління валютними ризиками, зокрема, ідентифікація валютного ризику (визначення ризику та валютної позиції, опис, вимірювання ризику); прийняття рішення та застосування методів управління ризиками; контроль, моніторинг та оцінка прийнятих рішень і реалізованих дій. Обґрунтовано роль аналізу валютних ризиків у процесі управління ризиками, що враховує особливості організаційно-методичного забезпечення аналітичних процедур.

Розвиток бухгалтерського обліку в умовах проведення воєнних дій: історичний аналіз

Сергій Федорович Легенчук, Димитрій Олександрович Грицишен — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Обґрунтовано актуальність проведення наукових досліджень, пов’язаних з впливом воєнних дій на систему обліку. Виокремлено основні напрями розвитку бухгалтерського обліку в умовах проведення військових дій (облік у суб’єктів проведення воєнних дій; облік на підприємствах, які виконують забезпечуючу функцію під час воєнних конфліктів; облік майна підприємств, діяльність яких опинилася під прямим впливом воєнних дій; облік як політичний інструмент під час здійснення військових конфліктів). Обґрунтовано, що виникнення воєнних дій призводить до трансформації облікової системи в напрямі її спрощення, як у суб’єктів їх здійснення, так і на підприємствах, які виконують забезпечуючу функцію під час воєнних конфліктів. Виявлено, що найважливішою функцією бухгалтерського обліку під час війни стає контрольна функція, виконання якої дозволяє мобілізувати ресурси, необхідні для ефективної протидії країні-агресору. Встановлено, що в умовах гібридної війни вітчизняні підприємства коригують вартість активів, над якими було втрачено контроль. Перспективним напрямом досліджень є розгляд бухгалтерського обліку як політичного інструменту під час здійснення воєнних конфліктів.

Аналіз впровадження підходів Національного банку до оцінки фінансового стану боржника – юридичної особи та стан кредитного портфелю вітчизняних банків

Таісія Геннадіївна Маркович — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Проаналізовано сучасний стан кредитного портфелю вітчизняних банків в контексті запровадження нових підходів Національного банку до оцінки фінансового стану боржника – юридичної особи. В Україні впроваджуються рекомендації Базельського комітету з питань банківського нагляду щодо оцінки кредитного ризику, який рекомендує банкам розробляти власні внутрішні моделі аби належним чином оцінювати своїх клієнтів. Однак Національний банк України обрав іншу концепцію врегулювання цієї рекомендації, а саме розробив та зобов’язав усі вітчизняні банки використовувати єдину власну методику оцінки рівня кредитного ризику, що базується на конкретній економетричній моделі. Ще до повноцінного впровадження методики Національного банку у практику вітчизняних банків, вона була критично оцінена вітчизняними науковцями з деталізацією недоліків. Проведене дослідження дозволило проаналізувати взаємозв’язок між впровадженням нової методики НБУ оцінки рівня кредитного ризику за кредитами юридичних осіб та змінами частки непрацюючих кредитів у кредитних портфелях банків України. Отримані результати підтвердили низьку ефективність методики НБУ щодо виявлення неплатоспроможних позичальників, оскільки на фоні зростання обсягів кредитування юридичних осіб у 2018 році частка непрацюючих кредитів майже не змінювалась, або ж несуттєво зростала, що свідчить про те, що нові видані кредити згодом переходили до категорії непрацюючих. В дослідженні узагальнено недоліки діючої методики та запропоновано диференціювати підходи банків до оцінки рівня кредитного ризику, а саме дозволити банкам з тривалим терміном функціонування на ринку розробляти та затверджувати в НБУ власні методики оцінки рівня кредитного ризику позичальника, а новоствореним банкам – використовувати методику НБУ до моменту накопичення необхідного досвіду для розробки власної методики.

Методологічні засади запобігання економічним злочинам у системі внутрішнього аудиту торговельного підприємства

Аліна Олександрівна Семенець — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Метою статті є обґрунтування організаційно-методологічних засад запобігання економічним злочинам у системі внутрішнього аудиту торговельного підприємства. Доведено, що запорукою успішного здійснення корпоративного управління, один з найважливіших аспектів якого пов’язаний з фінансовим наглядом, є ефективно діюча на підприємстві система внутрішнього аудиту. Визначено, що найпоширенішим видом економічних злочинів на торговельних підприємствах є привласнення майна шляхом крадіжки товарів. Систематизовано економічні злочини, які виникають у діяльності торговельних підприємств за групами: фінансові (незаконне привласнення майна, ухилення від податків, інсайдерська торгівля); змішані (фальсифікація документів, хабарництво та корупція, відкати); службові (порушення прав інтелектуальної власності, корпоративне шпигунство, неетична корпоративна поведінка). Доведено, що необхідною умовою захисту прав власників є достовірне акумулювання інформації щодо використання майна в процесі здійснення торговельним підприємством господарської діяльності, що досягається в системі бухгалтерського обліку. Обґрунтовано, що інсайдерська торгівля – це не лише операції, які впливають на ціну акцій підприємства, а й торгівля закритою інформацією, відомостями, яка впливає на ресурси та стан торговельного підприємства й здійснюється його співробітниками. Розроблено послідовність дій при проведенні форензік-аудиту внутрішнім аудитором: аналіз фактів хабарництва, відкатів та корупційних фінансових порушень, які виникали в діяльності торговельного підприємства в минулому; виявлення ознак можливих схем змови щодо розкрадання майна торговельного підприємства, а також рівня схильності до корупції та хабарництва його працівників; аналіз внутрішніх розпорядчих документів щодо протидії корупції, відкатам та хабарництву всередині торговельного підприємства, а за їх відсутності розробка рекомендацій щодо їх змісту та форми й надання вищому керівництву. З метою нівелювання потенційних зовнішніх та внутрішніх ризиків зловживань, що можуть призвести до виникнення фінансових економічних злочинів та недостовірного відображення інформації про товарні та інші операції в системі бухгалтерського обліку, розроблено детальну програму форензік-аудиту попередження економічних злочинів.

Сучасні тенденції впровадження управлінського обліку із застосуванням міжнародного досвіду

Людмила Михайлівна Яременко, Ярослав Анатолійович Пономаренко — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню міжнародного досвіду організації та ведення управлінського обліку на підприємствах. На сьогоднішній день значні зміни умов господарювання, що відбуваються в економіці країни, вимагають підвищення якості інформації, яку використовують для прийняття управлінських рішень. Важливим етапом дослідження управлінського обліку на підприємствах є вивчення світової практики його становлення. Проаналізовані основні переваги та недоліки основних систем управлінського обліку та показані найбільш типові проблеми, що виникають у сучасних умовах при впровадженні управлінського обліку на підприємствах України. Запропоновано шляхи вирішення цих проблем, які є передумовою успішної роботи та виживання підприємств в умовах вільної конкуренції, а також зростання їх економічного потенціалу. Вивчено міжнародний досвід використання управлінського обліку на підприємствах різних видів економічної діяльності та узагальнено його в систему основних принципів. Узагальнено поняття «цілісної інформації» управлінського обліку та створено модель по її отриманню для прийняття своєчасних управлінських рішень керівництвом підприємств.

Публічне управління та адміністрування в контексті захисту його інформаційного простору

пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Домінантною проблемою формування ефективних засад публічного управління в Україні є потреба безпечного його функціонування як на рівні адміністративному, так і на програмному і процедурному. Досконалий розвиток цих трьох рівнів публічного управління можливий за умов чіткого визначення основних понять, сутності та завдань захисту інформації, концепції захисту інформації в Україні, аналізу основних загроз інформаційній безпеці у процесах публічного управління та вивчення основних методів протидії їм, що надає можливість використовувати отримані знання та навички на практиці. Найбільш значущою і активно досліджуваною категорією публічного управління є електронне урядування, активний захист інформації в якому постає одним із першочергових завдань та вимагає вирішення. Проаналізовано стан публічного управління та адміністрування в Україні та закордоном. Виявлено проблемні питання, що потребують вирішення як на теренах України, так і в контексті його узгодження з інформаційним простором світової спільноти. Переведення своєї діяльності органами електронного урядування у цифровий стан створює нові канали взаємодії з користувачами, проте породжує постійні мутації кіберзагроз і появу нових ризиків, а, отже, і потребу вирішення нових питань у системі ефективного публічного адміністрування. Для органів публічного адміністрування особливої актуальності набуває використання проривних технологій і тенденцій, таких як Інтернет речей, хмарні технології, мобільні пристрої та контроль за ризиками, що виникають у системах електронного урядування.

Державно-приватне партнерство як запорука інноваційного розвитку національної галузі охорони здоров’я

Вікторія Ігорівна Борщ — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

У статті узагальнено наукову дискусію щодо питання державно-приватного партнерства в сфері охорони здоров’я. Основною метою цього дослідження є аналіз природи державно-приватного партнерства як прогресивної форми інноваційно-інвестиційного механізму в сфері охорони здоров’я України, приймаючи до уваги міжнародний досвід в цій сфері. Систематизація літературних джерел і підходів до вирішення проблеми державно-приватного партнерства свідчить про те, що це питання представляє великий інтерес.
Основними методами, що були використані у дослідженні, є синтез та аналіз даних, узагальнення та порівняння. Об'єктом дослідження є сектор охорони здоров'я України. Практичне значення результатів наукових досліджень полягає у визначенні загальних принципів державно-приватного партнерства, що є важливим для подальшого розвитку сфери охорони здоров'я та поліпшення діяльності закладів охорони здоров'я в Україні.
Така модель фінансування розглядається автором як запорука сталого та інноваційного розвитку національної галузі охорони здоров’я. Проаналізовано відмінність державно-приватного партнерства від інших моделей співробітництва між державним та приватним секторами, а саме приватизацією та державними закупівлями. Наведена типологія міжнародних моделей інфраструктурних проектів державно-приватного партнерства. Здійснено ранжування моделей державно-приватного партнерства за рівнями залучення державного та приватного секторів та розподілення ризику між ними. Наведено принципіальні рекомендації, які мають дотримуватися підприємства для забезпечення результативної реалізації угоди державно-приватного партнерства.

Гуманітарна політика України: ідентифікація складових, об’єктів, суб’єктів та пріоритетів

Лариса Василівна Сергієнко — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Рівень цивілізованості суспільства визначається цінністю та значущістю окремої людини як особистості, а це, в свою чергу, прослідковується у контексті визначення ступеня задоволеності прав людини та відповідністю цих прав загальносвітовим усталеним нормам. З метою визначення та оцінки стану гуманітарної сфери як однієї із складових життєдіяльності сучасної особистості та одного із найважливіших об’єктів державного управління розвинених країн, досліджено гуманітарну політику України у частині ідентифікації складових, об’єктів, суб’єктів та пріоритетів. До складових гуманітарної політики віднесено: мовну політику, освітню політику, науково-технічну та інноваційну політику, культурну політику, політику у сфері духовного розвитку, політику у сфері релігій та державно-конфесійних відносин, етнонаціональну політику, інформаційну політику, політику у сфері охорони здоров’я, політику у сфері фізичної культури та спорту, а також молодіжну політики. Ідентифікацію зазначених складових гуманітарної політики здійснено на основі визначення основних категорій у гуманітарній сфері, що наведені у довідковій літературі з державного управління та подальшого їх співвідношення і узгодження задля розвитку теоретико-методологічних засад державного управління у гуманітарній сфері. Впровадження окремих положень трендових у світі концепцій «New Public Management» та «Good Governance» у практичну діяльність суб’єктів державного управління, зокрема щодо підзвітності та підвищення прозорості їх діяльності, дозволило, на основі моніторингу результатів їх діяльності, визначити пріоритетні напрями та об’єкти гуманітарної політики в розрізі ідентифікованих її складових та встановити їх формалізацію з позицій запиту суспільства щодо європейської інтеграції.

Організаційна культура в системі регулювання поведінки людського капіталу

Вікторія Іванівна Ковальова — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Розглянуто еволюція уявлень про людину в трудовому процесі . Визначено, що «людський капітал» є категорією, похідною від таких дефініцій: «робоча сила», «трудові ресурси», «трудовий потенціал, «людський фактор». Визначено сутність та особливості категорії «людський капітал», обґрунтована його важливість для підприємства. Доведено що для управління людським капіталом необхідна правильно сформована організаційна культура, яка мобілізує резерви людського капіталу. Визначено як за рахунок управління організаційною культурою відбувається зближення інтересів людського капіталу та цінностей і задач підприємства через єдність колективу, ясність пріоритетів організації для працівників та завдяки регулюванню поведінки персоналу. Визначені основні складові організаційної культури, серед яких : критеріїв вибору персоналу, організація роботи й дисципліни, процеси прийняття рішень, система комунікацій на підприємстві. Розглянуто вплив визначених складових організаційної культури на поведінку персоналу. Обґрунтовано, що організаційна культура достатньо сильно впливає на формування функціональної, економічної, адаптивної та характерологічної поведінки людського капіталу. Проаналізована сутність цих видів поведінки на підприємстві. У якості подальших досліджень висунута гіпотеза, що залежно від розстановки базових складових, організаційна культура носить свій відмінний для кожної організації відтінок й може розвивати певні типи поведінки працівників.

Корпоративна культура в системі управління змінами підприємства

Наталія Сергіївна Приймак — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Актуалізація корпоративної культури у системі управління змінами пов’язана із наступними немаловажними аспектами, які визначають розуміння корпоративної культури у фокусі змін: успіх провадження змін на підприємстві залежить насамперед, від людського фактору змін; в процесі змін організація розглядається як відкрита система; концепція беззупинного розвитку чи усунення процесів стагнації вимагають від системи менеджменту підприємства акцентів на соцаільних чинниках; ринкова орієнтація підприємств та впровадження стратегічних змін вимагають від підприємства застосування стратегічних інструментів управління всіма тактичними та функціональними складовими; в ході впровадження змін акценти системи менеджменту змін зміщуються із матеріальних чинників на нематеріальні; вплив опору на успіх провадження змін в організації залежить від його прийнятності в тій чи іншій корпоративній культурі; генерація, розробка та реалізація змін залежать від рівня саморозвитку суб’єктів змін. У статті визначено зв'язок системи управління змінами підприємства та корпоративної культури, який проявляється у наступних втіленнях останньої: характеристиці соціальної системи; складовій внутрішнього середовища; продуцента синергійного ефекту змін та їх релевантності цілям, які визначені керівництвом підприємства; чинника використання людського фактору виробництва (впливає на продуктивність праці, плинність кадрів, рівень абсентеїзму); чинника опору змінам; стратегічного ресурсу. Визначено, що під корпоративною культурою в фокусі управління змінами пропонується розуміти систему цінностей, переконань, вірувань, уявлень, очікувань, символів, а також дієвих принципів, норм поведінки, традицій, ритуалів тощо, які склалися на підприємстві під впливом місії, філософії існування та життєвого циклу організації та визначають досягнення цілей управління змінами. У даному контексті, метою корпоративної культури підприємства можна вважати створення сприятливих умов та формування поведінки персоналу, що сприяє реалізації змін. Автором обґрунтовано, що ставлення до змін формується на третьому, невидимому, глибинному рівні корпоративної культури, на якому визначається тип реакції на зміни: підтримка, нейтралітет чи опір змінам. Генерація опору змінам відбувається залежно від підходів до формування корпоративної культури. Згідно даної гіпотези обґрунтовано три рівні опору та рівні корпоративної культури (індивідуальний, груповий та системний).

Особливості використання антикризового потенціалу в антикризовому управлінні на підприємстві

Ольга Анатоліївна Шатайло — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Предметом дослідження в статті є антикризовий потенціал підприємства. Мета роботи – дослідити особливості використання в антикризовому управлінні антикризового потенціалу для подолання різних видів криз на підприємстві. У статті вирішуються наступні завдання: на основі класифікації криз на підприємстві сформовано наповнення антикризового потенціалу відповідно до кожного виду кризи, а також визначено, які його складові використовуються в антикризовому управлінні. Теоретико-методологічною основою статті є наукові праці вітчизняних та зарубіжних науковців, які займалися дослідженням питань антикризового управління та антикризового потенціалу. У процесі нашого дослідження використано сукупність наукових методів та підходів: системний, структурно-функціональний, аналізу та синтезу, порівняння. Досліджено взаємозв’язок антикризового управління кризами в частині реалізації антикризового потенціалу для подолання цих криз. Визначено, яке наповнення буде мати антикризовий потенціал відповідно до виду кризи, що виникла на підприємстві у конкретній сфері його діяльності. З’ясовано, як складові антикризового потенціалу можуть бути використані в антикризовому управлінні. Встановлено, як види криз за станом, масштабом та причинами впливають на управління антикризовим потенціалом. Охарактеризовано, яким чином складові антикризового потенціалу використовуються у антикризовому управлінні відповідно до таких видів криз: економічні, фінансові, соціальні, інформаційні, організаційно-управлінські, виробничо-технологічні, збуту, постачання. А також визначено, що до антикризового потенціалу за умов будь-якої кризи входять фінансова, трудова, організаційно-управлінська, інформаційна, виробнича та ресурсна складові. Додатково до економічних, виробничо-технологічних та криз постачання можуть використовуватись інноваційна, інвестиційна, маркетингова, науково-технічна та логістична складові. До фінансових, організаційно-управлінських та збуту входять усі вище перелічені, крім інвестиційної. До соціальних лише ті, що використовуються за умов будь-якої кризи. Визначено, що додатковим фактором впливу на антикризове управління є види криз, що належать до інших класифікаційних ознак: за станом, за масштабом, за причинами. А також охарактеризовано, яким чином ці кризи впливають на антикризове управління.

Міжнародний досвід впровадження податку на виведений капітал: проблемні аспекти та перспективи для України

Віталія Олександрівна Герасимова, Надія Олексіївна Алафанова — пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

У контексті реформування чинної системи оподаткування в Україні шляхом зміни податку на прибуток підприємств на кардинально інший підхід у вигляді податку на виведений капітал виникають актуальні питання щодо особливостей реалізації цього процесу. Враховуючи те, що існує певний міжнародний досвід щодо впровадження подібних змін, є можливість вивчення їхніх перспективних та негативних аспектів, дослідження наслідків функціонування такої податкової системи та здійснено оцінки фіскального й економічного впливу на економіку відповідних країн. Такий підхід дозволить визначити шляхи підвищення ефективності в процесі реалізації такого впровадження в Україні. Вивчення наслідків введення податку на виведений капітал в Естонії, Македонії, Молдові та Грузії дозволило встановити, що досвід цих країн є неоднозначним. Найбільш позитивні зміни можна спостерігати на досвіді Естонії, в той самий час в Молдові такі реформування були вкрай контр продуктивними. Проведене дослідження міжнародного досвіду впровадження податку на виведений капітал та експертних оцінок дозволило виокремити такі основні позитивні аспекти цього процесу: зниження адміністративного тягаря, полегшення контролю за дотриманням законодавства, створення сприятливого бізнес-клімату з метою залучення інвестицій (в тому числі й іноземних), створення стимулів для інноваційного переоснащення й оновлення основних засобів компаній. Разом з тим, існують певні ризики щодо недофінансування бюджету, ризики тиску податкових органів задля збільшення бюджетних надходжень; ризики збільшення штрафів на бізнес, ризики погіршення інвестиційного клімату через вище наведене. Врахування цих факторів при впровадженні податку на виведений капітал в Україні дозволить мінімізувати негативний вплив та посилити можливості щодо реалізації потенціалу до позитивних змін.

Перспективи використання криптовалют у сучасних економічних системах

пт, 09 сер 2019 00:00:00 +0300

Наведено переваги та недоліки використання криптовалюти період загострення кризових явищ в економіці України, коли домогосподарства та суб’єкти господарювання, як правило, уникають заощадження грошових ресурсів у національній валюті, віддаючи перевагу вкладенню коштів в іноземну валюту, вартісні речі (зокрема, авто), нерухомість і золото. Розглянуто світовий досвід правового та ринкового регулювання процесу обігу криптовалют. Обґрунтовано основні переваги криптовалют: конфіденційність, а отже, безпека даних власників; незалежність від держави; відсутність територіальних і часових обмежень у трансакціях; низька вартість обслуговування тощо. Як результат, криптовалюта набирає все більшої популярності серед населення, формується інфраструктура її продажу через термінали (станом на 2018 р. їх було вже близько 5000), починають практикуватися ф’ючерсні контракти на біткоіни, розширюється мережа комерційних та виробничих структур, які надають можливість розрахунку криптовалютою. Зазначено перспективи подальшого функціонування криптовалют у сучасних економічних системах. Встановлено, що для ефективного функціонування криптовалюти необхідна їх інституалізація, яку можна здійснити двома шляхами: по-перше, це правова інституалізація, а по-друге – ринкова, що здійснюється завдяки формальному і неформальному встановленню правил функціонування криптовалюти.