Сутність і класифікація страхового посередництва: європейський та український досвід

Анотація

Відповідно до європейської традиції, сутність страхового посередництва визначається діяльністю, спрямованою на підписання, супровід під час підписання й реалізацію договору страхування. Найбільш аргументованою й відповідною сучасним реаліям українського страхового ринку є дефініція сутності страхового посередництва, представлена у новій редакції Закону України «Про страхування». Основуючись на думках учених, ми пропонуємо власне авторське визначення сутності страхового посередництва як діяльності, спрямованої на дослідження й аналіз посередниками ринку страхування; представлення його можливостей клієнтам-страхувальникам; надання певних рекомендацій; підготовка договору страхування; підписання / супровід під час підписання договору клієнтом; забезпечення виплати клієнтам компенсації у випадку настання страхового випадку; робота з клієнтом із метою пролонгації дії страхового договору. Сутність страхового посередництва полягає і у продажі страхових продуктів від одного суб’єкта (страхової компанії) іншому – клієнтові.
Директиви ЄС пропонують класифікацію страхових посередників на «залежних» і «незалежних». Відповідно до традицій світового посередництва, залежні посередники – це агенти, які діють від імені страхових компаній; незалежні посередники – брокери. У світовій практиці популярною є класифікація залежних посередників на два типи: страхові агенти (корпоративні агенти) і мульти агенти. На українському страховому ринку діють обидві типи посередників. Узагальнюючи сучасні класифікації, ми виділяємо два типи брокерів: страхові брокери і перестрахові брокери. Найбільш аргументованою і правильною є класифікація, основана на тезі про залежність страхових посередників: залежні страхові посередники (страховий агент (винятковий), мульти агент) і незалежні (страховий і перестраховий брокер). Перша група страхових посерeдників – страхові агенти – фізичні та юридичні особи, які діють від імені, відповідно до інтересів страховика, зокрема виконують його функції. Друга група – страхові (перестрахові) брокери – фізичні та юридичні особи, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, здійснюють страхову діяльність від свого імені та на основі страхової угоди зі страхувальником, отримуючи за це грошову винагороду. Прямі посередники – це страхові агенти, страхові брокери, перестрахові брокери. Не прямі посередники – це особи, які професійно оцінюють страхові ризики (андерайтер, сюрвеєр) і особи, які оцінюють страхові збитки (аварійний комісар, аджастер).